Для вас батьки!

«Попередження порушень писемного мовлення у старших дошкільників»

    Останнім часом зросла кількість молодших школярів, які мають різні порушення письмовій промови. З чим це пов'язано?

Можна виділити 2 основні причини:

- організаційна, тобто не всі нужденні дошкільнята отримали логопедичну допомогу (збільшення кількості «домашніх» дітей - дітей, які не потрапили в мовні групи - через брак місць, відмови батьків тощо);

- освітня, тобто недостатнє та/або неправильне навчання з боку дорослих - батьків і педагогів (неправильне, побуквенное навчання читанню, змішання понять «звук» і «буква» і т.д.).

Розглянемо найбільш часто зустрічаються порушення письма:

- дисграфія (порушення письма): оптична й акустична.

Причини виникнення оптичної дисграфії:

- порушення просторового гнозиса,

- порушення зорового сприйняття й пам'яті.

Проявляється в «дзеркальному» написанні букв, змішанні букв зі схожими елементами, пропуск, неправильне розташування елементів, додавання зайвих елементів.

Причини виникнення акустичної дисграфії:

- порушення фонематичного слуху, аналізу і синтезу, уявлень.

Проявляється в змішанні звуків, подібних за звучанням (по твердості - м'якості, глухість - дзвінкості) і т.д.

Яку роботу з попередження цих порушень у дітей ми можемо вести в ДНЗ?

Для попередження оптичної дисграфії:

- розвиток просторових уявлень (знання схеми власного тіла, виділення у предметів правої і лівої частин, орієнтування на зошитовому аркуші);

- розвиток зорового сприйняття й пам'яті (за завданням психолога);

- розвиток буквеного гнозиса - закріплення образів літер:

- викладання з сірників, паличок, мозаїки, ліплення з пластиліну і т.д.

- гра «Вгадай букву на дотик» (на картках з закритими очима і по типу «Чудового мішечка» з літерами з магнітної абетки);

- використання ребусів;

- завдання на виключення неправильних букв, домальовування букв;

- гра «Літерна мозаїка» на конструювання та реконструювання букв;

- гра «На що схожі літери?» - знаходження предметів в навколишньому світі предметів, рослин, тварин, схожих на літери.

Для попередження акустичної дисграфії  корисно проводити наступні ігри і вправи для розвитку фонематичного слуху:

- гра «Четвертий зайвий» - 3 слова мають заданий звук, а 4 - е - ні.

- гра «Вгадай, де звук?» - на слух і по карткам;

- гра «Дзвінкий - глухий» - визначення пари звуків по дзвінкості-глухість;

- гра «Твердий - м'який» - визначення пари звуків за твердістю - м'якості;

- гра «Розшифруй слова» - скласти слово з перших звуків або по перших складах (за малюнками);

- гра «Будиночки голосних» - кожен голосний має свій будиночок, в який треба «поселити» картинки з цим гласним;

- робота зі схемами - складання звукових схем односкладових і двоскладовій слів.

Ігри для розвитку мовлення дитини

    Найактивнішу участь в утворенні слів бере язик. Від його положення, від того, яку форму він приймає (розпластаний і утворює жолоб, кінчик язика звужений і торкається верхніх різців і т. п.), залежить правильна вимова більшості звуків української мови.

   Правильне мовне дихання забезпечує найкраще звучання голосу. Своєрідний вдих і наступний плавний видих створюють умови для безперервного й плавного звучання мови, для вільного ковзання голосу за висотою, для переходу від тихої мови до голосної і навпаки.

    Наступним важливим моментом у розвитку мовлення є розвинений фонематичний слух, тобто вміння відрізняти мовні звуки (фонеми) від інших. Це дає можливість розрізняти близькі за звучанням слова: лук — люк, рак — лак.

    Щоб виробити гарну дикцію в дитини, забезпечити чітку й благозвучну вимову, ми пропонуємо вам приділити увагу іграм для розвитку мовного подиху й фонематичного слуху. Граючи з дитиною, треба чітко й правильно вимовляти звуки в слові, звертаючи увагу малюка на правильну вимову.

ПОЧАТОК, СЕРЕДИНА, КІНЕЦЬ

   Мета:  розвиток фонематичного слуху — навчити дітей розпізнавати звуки й виділяти їх, визначати місце звука в назві предмета.

   Матеріал: коробка з різними маленькими предметами, у назві яких чується один зі звуків (наприклад, «м» — і тоді в коробці лежать замок, гном, марка тощо). Коробка розділена на три частини (п — початок слова, с — середина, к — кінець). У міру засвоєння гри предмети замінюються картинками.

Хід гри:

   Дитина бере з коробки один із предметів, називає його вголос і визначає, де вона чує звук «м»: на початку, у середині або наприкінці слова. Потім кладе цей предмет до відповідного відділення коробки. При цьому дитина може й не знати букв, що символізують звуки.

РІЗНОКОЛЬОРОВІ СНІЖИНКИ (вік — 4 роки)

   Мета:  розвиток координації та дрібної моторики рук, вплив на центри мовлення, формування акуратності.

   Матеріал:  фломастери, білий папір, ножиці.

Хід гри:

    Ведучий показує, як виготовити сніжинки з аркушів паперу, прорізуючи їх. Після того як діти зроблять багато сніжинок, він говорить, що вони вийшли хоч і різні, але однокольорові. Тут прийшли друзі-фломастери й подарували сніжинкам різнокольорові сукні. Ведучий просить дітей розфар-бувати сніжинки. Оскільки сніжинки виходять ажурними, необхідно, щоб папір був міцним.

Рухи із зафарбовування впливають на розвиток дрібної моторики рук.

 ЖИРАФА Й МИШЕНЯ

   Мета:   формування мовного подиху й правильної звуковимови.

Хід  гри:

   Дитина стоїть випрямлено, потім встає на коліна, піднімає руки вгору, тягнеться й дивиться на руки — вдих («У жирафи зріст великий...»). Присідає, обхопивши руками коліна й опустивши голову, — видих із вимовою звука ш-ш-ш («...А малий — у мишеняти»). Потім дитина йде й одночасно вимовляє:

Мишеня й жирафа — друзі,

Пішли разом погуляти.

У жирафи зріст великий,

А малий — у мишеняти.

(Повторити 6—8 разів.)

          Як займатись з дитиною вдома 4-5 років

У віці 4-5 років при іграх вдома важливо враховувати вплив на основні пізнавальні процеси дитини: увагу, сприйняття, пам’ять, уяву, мислення, а також мову.

Дитина в цьому віці вже більш зібрана і сконцентрована і саме в цьому віці вже важливо неухильно звертати увагу на організацію роботи малюка, поступово формуючи поняття “треба” (ще раз підкреслюю, ніякого навіть натяку на насилля. “Треба” – це не змусити, “треба “- це сформувати поняття необхідності доробляти розпочату працю і присвячувати певний час одному виду діяльності за допомогою волі, а не тільки мимовільного інтересу).

Отже, в 4-5-річному віці ми працюємо над таким:

- Підвищення концентрації уваги (ігри на знаходження ускладнених тіней, заплутаних контурів, однакових предметів, елементів від візерунку), розвиваємо здатність до перемикання уваги (пошук відмінностей), вибіркову увагу (серед безлічі предметів знайти певний, що повторюється кілька разів).

- Розподіл за категоріями, ознайомлення з навколишнім світом (домашні і дикі тварини, птахи; хто в якій частині світу живе).

- Пори року.

- Тренуємо пам’ять (викладаєте перед малюком 5 картинок з предметами або тваринами з різних тем, наприклад: слон, дерево, тюльпан, апельсин, ворона. Малюк дивиться на картинки 30 секунд і намагається запам’ятати, що де знаходиться. Ви два рази повторюєте почергове розміщення всіх в рядку. Потім перевертаєте зворотною стороною всі картинки і питаєте: а де в тебе ворона? А дерево де? Коли залишиться одна картинка запитайте, а хто у нас залишився? З часом збільшуйте кількість картинок. Також можна викладати 6-8 картинок, дитина дивиться , Ви два рази повторюєте їх перелік, а потім забираєте і просите згадати, хто там був. Якщо дитина називає 70-80% від кількості картинок, це хороший результат.

- Розвиваємо уяву. Берете будь-яку сюжетну картинку і починаєте придумувати з дитиною: “А давай з тобою уявимо, що у зайчика з кишені визирає цукерка, а давай уявимо, що сонечко п’є чай, а давай уявимо, що у машини замість коліс помідори і т.д. Для початку – 6-7 уявлень на одній картинці. Потім починаєте згадувати, що де у Вас було. Тут працює увага, пам’ять та уява.

- Розвиваємо зв’язне мовлення. Одним з початкових завдань добре служить опис картинок, але тільки не чекайте, що дитина відразу почне викладати опис, коли Ви її про це попросите. Починати потрібно з питань: Хто (або що) намальований на картинці? Що він робить? Чим, наприклад, ведмідь зайнятий? Що на ньому одягнене? Відповідати просите повними реченнями. “На ведмеді одягнені сині штани і червона сорочка, на голові у нього шапка, а в руках кошик”. Просіть потім дитину задати питання Вам, це і зніме напругу, якщо малюк затиснутий і боїться відповідати, і змусить дитину складати самостійно речення.

- Геометричні фігури, продовження ритму, знаходження зайвого предмета в рядку (тут також працює зв’язне мовлення, так як в цьому віці важливо пояснити, чому саме цей предмет або тварина зайві), орієнтація в просторі – все це обов’язкова частина розвитку чотирирічок. Якщо Ви, як і слід, давно почали працювати в цих напрямках, Ви посилюєте рівень відповідно до вмінь Вашого малюка.

- Вчимося складати числовий ряд, визначати сусідів числа, порівнювати числа.

- Вивчаємо букви, а хто вже осилив букви, вчимося читати.

- Розвиваємо фонематичний слух (здатність людини до аналізу почутої мови) – визначаємо, на яку букву починається, на яку закінчується слово, просимо малюка придумати слово на таку-то букву. Гра “в слова”, відома нам з дитинства, – чудове заняття! Також хорошим помічником може бути гра “Злови звук” – дорослий називає звуки, а дитина повинна плескати в долоні, коли почує звук “Ш”, наприклад, або будь-який інший звук. Також можна практикувати і зі словами, щоб малюк почув той чи інший звук у слові. Ви називаєте слово правильно і неправильно, а дитина плескає тоді, коли слово названо правильно (СНІГ – ШНІГ, МАШИНА – МАСИНА та ін.). Для профілактики добре розвиненого слуху дитині потрібно багато читати (дорослий читає – дитина слухає), а також правильно розмовляти з дитиною. Не перекручувати назв предметів і не “зменшувати” мову ніби для дитячого сприйняття.

Всі основні види діяльності малюків 4-5 років я охопила в програмі “Загальний розвиток. 4-5 років”. Я запрошую всіх кнопок познайомитися з уроками, щоб отримати потрібні знання із задоволенням.

Грайте, розвивайтеся і будьте розумниками!

Пізнаємо світ пальчиками. Попередження дисграфії у дітей-логопатів.

    Мовленнєве недорозвинення часто-густо супроводжується загальною моторною недостатністю, яка позбавляє дитину змоги вільно орієнтуватись у просторі. 

   Запобіганню дисграфії сприяють  підготовка руки дитини до письма, розвиток дрібних м'язів п'ясті. Помічено: дитина з недостатньою координацією рухів пальців рук пізніше навчається говорити, гірше малює, не встигає на уроках праці та фізкультури. Тому так важливо своєчасно починати розвивати цю якість (іще в дитячому садку) й удосконалювати її протягом усього періоду навчання у початкових класах школи.

   Перевірити пальцеву спритність допоможуть деякі нескладні тести та вправи.
♦ Сядьте за стіл навпроти дитини, накрийте її долоню своєю і попросіть показати на вільній руці той палець, якого ви торкаєтеся. Трирічна дитина правильно визначає великий палець; п'ятирічна — великий та мізинець; шестирічна — вільно розрізняє великий палець, мізинець та вказівний. За даними зарубіжних авторів, невміння розрізняти пальці прогнозує майбутні труднощі у читанні та письмі.
♦ Для тренування пальців, розвитку п'ясті вельми корисні такі вправи: нанизування намистинок, кульок на нитку; шнурування; зав'язування бантиків; застібання ґудзиків; вирізування ножицями; ліплення з пластиліну; малювання та штрихування олівцями.
   З огляду на те, що у зазначеної групи дітей порушені просторові, зорові та слухові уявлення, відповідна корекційна робота запобігає дисграфії у дошкільнят та молодших школярів.
♦ Для розвитку зорового та просторового сприйняття, координації пальців рук доцільно пропонувати дітям: домальовувати деталі, яких не вистачає (спочатку до малюнків, а потім до літер — малювати контури предметів однією лінією, не відриваючи олівця від паперу.

    Наймолодшим знадобляться ігри-вправи з пальцями без мовного супроводу. Наприклад:
   "Пальчики вітаються": кінчик великого пальця правої руки по черзі торкається кінчиків вказівного, середнього, безіменного пальців та мізинця.

   "Оса": вирівняти вказівний палець правої руки й крутити ним. Цю саму вправу виконати лівою рукою; обома руками.

   "Зайчик": витягнути вгору вказівний та середній пальці, а інші папьці з'єднати в кулак. Ускладнення — "Зайчик грає на барабані": безіменним пальцем і мізинцем дитина стукає по великому пальцю.

   "Чоловічок": вказівний та середній пальці правої руки "бігають" по столу. Це саме — лівою рукою; обома руками.

   "Окуляри": утворити два кружечки з великого та вказівного пальців обох рук, з'єднати їх.

    Так, поступово змінюючи та ускладнюючи ігри-завдання, дорослі разом із дітьми ступають сходинками до успішного навчання у школі. Батьки мають учитися поважати та цінувати навчальну діяльність своєї дитини, уважно ставитися до неї, помічати щонайменші успіхи в оволодінні певною навичкою. Це особливо важливо для тих дітей, які з якихось причин гірше, ніж їхні однолітки, засвоюють читання та письмо. Здебільшого вони не можуть оволодіти правильним написанням літери чи слова не з лінощів, а внаслідок об'єктивних причин та обставин. Завдання дорослих — виявити ці обставини й допомогти дитині подолати їх, щоб забезпечити поступове просування її до поставленої мети.

Підготовка руки дитини до письма

   У психічному розвитку дитини рухи руки відіграють особливу роль, оскільки вони починають розвиватися досить рано. Вже в переддошкільному віці дитина легко маніпулює предметами та іграшками, хоча рухи її руки ще нсскоординовані, неточні.

   У дошкільному віці діяльність дитини урізноманітнюється, вдоско­налюються рухи руки, пов’язані з використанням інструментів і зна­рядь праці (ножиць, молотка, пензлика, олівця тощо).

   Протягом дошкільного віку зростає роль слова у формуванні рухових навичок, що, у свою чергу, підвищує ефективність рухового навчання, навички набувають усвідомленого й узагальненого характеру, знижується кількість помилок, зменшується час, потрібний на засвоєння нових на­вичок. Усе це сприяє формуванню у дітей старшого дошкільного віку нових, складніших рухових навичок.

Оскільки в основі оволодіння письмом лежить формування рухової навички, просторової орієнтації, розвиток координованих рухів руки й ока, то підготовка руки дитини до письма здійснюється протягом усього часу її перебування в дошкільному закладі і не обмежується тільки напи­санням елементів літер. Так, уже в молодшій групі використовують дидак­тичні ігри, спрямовані на розвиток дрібних м’язів пальців руки та фор­мування вміння діяти за вказівкою дорослих: «Кожну намистину — на свою нитку», «Прокоти кульку», «Склади башту», «Побудуємо будинок». У середній групі широко використовують ігри з мозаїкою, розбірни­ми дидактичними іграшками, декоративне малювання.

    У старшій групі проводять ігри на розвиток окоміру і дрібних м’язів руки: «Знайди такий самий малюнок», «Відгадай на дотик», «Виклади фігуру», «Підбери палички» та ін.

    Корисними вправами для підготовки руки дитини до письма є деко­ративне малювання фарбами та олівцями, зорові й слухові диктанти, які проводять в усіх вікових групах. Розвивають дрібні м’язи руки й дидактичні ігри з дрібним дидактичним матеріалом: паличками, соло­минками, кульками тощо. Для старших дітей вводяться спеціальні вправи, спрямовані на підготовку руки до письма: навчання безвідривних рухів, орієнтування в зошиті тощо.

    Отже, підготовка руки дитини до письма передбачає розвиток:

•    п’ястка руки та дрібних м’язів пальців;

•    координації рухів руки, пальців, очей, передпліччя;

•    окоміру (вміння визначати центр, середину, підпорядковувати рухи руки, очей, контролю свідомості);

     просторових уявлень (зліва, справа, внизу, над і під лінією, між лі­ніями);

•    плавності, точності й ритму рухів;

•    уміння проводити протягом 0,5 хв безвідривні лінії олівцем на па­пері, в зошиті.

ПІДГОТОВКА ДО ШКОЛИ ДИТИНИ З ХВОРОБОЮ

ДИТЯЧИЙ АУТИЗМ

  Узагальнено показники готовності дитини до шкільного навчання можна уявити так:

• загальна психологічна готовність (показники інтелектуального та сенсомоторного розвитку);
• спеціальна готовність (досягнення за програмами дошкільного навчання);
• загальна особистісна готовність (довільність діяльності, адекватне спілкування з дорослими і однолітками, позитивне ставлення до навчання).

   Особливу увагу слід звернути на показники психофізичної готовності особливої ​​дитини до школи, а це:

• фізичний і психомоторний розвиток;
• особистісна і соціально-психологічна зрілість;
• інтелектуальний розвиток.

   Отже, психофізична готовність дитини з особливими освітніми потребами – це, перш за все, комплекс якостей і характеристик, які свідчать про те, що дитина досягла відповідного рівня в фізичному, моторному та інтелектуальному розвитку і може будувати соціальні взаємодії.

   Для того щоб дитина, що має дитячий аутизм, могла відвідувати школу, батьки повинні переконатися, що він відповідає всім перерахованим критеріям. У разі невідповідності якимись показниками, потрібно докласти всіх зусиль для їх набуттям. Під час роботи з дитиною, страждаючим дитячим аутизмом, не повинна припинятися робота з правильним розвитком психомоторної сфери. Необхідно продовжувати розвивати у нього почуття рівноваги, зорову-моторну координацію, загальну і дрібну моторику. Адже їх недостатній розвиток вказує на симптоми аутизму у дітей. Тому їх потрібно коригувати постійно.

   Тепер хотілося б зупинитися на таких важливих передумовах успішного навчання, як довільність і саморегуляція, а також здатність взаємодіяти з іншими людьми.

    Що стосується довільних дій, то маються на увазі такі вміння:

• самостійне виконання послідовних дій;
• відтворення наочних зразків;
• планування і контроль своїх дій;
• вміння діяти згідно з усною інструкції;
• підпорядкування своїх дій правилам.

    Близькі до цих умінь і прояви саморегуляції:

• здатність до цілеспрямованих дій;
• концентрація уваги;
• володіння своїм емоційним станом.

    Дитина, що має дитячий аутизм, зазнає значних труднощів у формуванні цілеспрямованої поведінки і здатності концентрувати увагу. Будучи в оточенні безлічі відволікаючих чинників, у нього з’являється ряд побічних асоціацій, які унеможливлюють виконання завдань правильно. Крім цього, можливі імпульсивні реакції, які важко пояснити і зрозуміти, а це означає, що можливі небажані прояви.

    Але якщо дитина, що має дитячий аутизм, має достатній рівень інтелекту, то він може без проблем виконувати формальні вимоги:

• списати текст;
• відповісти на питання;
• підняти руку, коли знає відповідь на питання.

    При виконанні більш змістовних вимог у нього можуть спостерігатися труднощі, які викликають агресивну поведінку або повну відмову від роботи. Як бачимо, аутизм у дітей викликає різні непередбачувані реакції, тому завдання повинні відповідати їх можливостям.

    Що стосується формування таких важливих передумов навчальної діяльності, як здатність взаємодіяти з іншими, на жаль, можна говорити про повну відсутність вміння брати повноцінну участь у спільній діяльності, організовувати спілкування, слухати співрозмовника, емоційно співпереживати. Діти, що мають дитячий аутизм, відчувають істотні труднощі, коли потрібно про щось запитати вчителя, попросити про допомогу, висловити свою думку і відстоювати її, діяти згідно з правилами, умовами.

    Ці труднощі не є дискретними. Вони формуються в результаті взаємопов’язаних ситуативних проблем. Низький рівень довільності, як правило, супроводжується відсутністю мотивації до навчання, а такі особливості психічної організації, як практично відсутність саморегуляції і нездатність використовувати мова з метою комунікації, роблять неможливим спілкування хлопців з дитячим аутизмом з ровесниками і дорослими.

    Як правило, під час підготовки дитини до школи велика увага приділяється розвитку у нього навчальних навичок. При цьому з поля зору випускається рівень володіння нею побутовими навичками, вміння адекватно реагувати на те, що відбувається навколо, взаємодія з іншими членами суспільства. Тому спочатку необхідно освоїти правила шкільного життя, і тільки потім розвивати навчальні навички.

Ігри та вправи для підготовки руки дитини до письма.

    Дуже важливою навичкою є готовність школяра до навчання письму. Дитину слід вчити не лише буквам і цифрам, але і розвивати рухи пальців. Зайняття можна розпочинати практично з дитинства. Для розвитку дрібної моторики є безліч методик. Приведемо декілька варіантів зайняття і ігор з дитиною. Спершу слід зазначити три основних правила:

• Зацікавленість. Дитині повинне подобатися зайняття, викликати живий інтерес, бажання продовжувати. Тому, ні в якому разі не примушуйте дитину «тренувати моторику». Нехай зайняття проходить у вигляді гри. Розфарбовуйте улюблених героїв мультфільму, намалюйте разом цілу історію з чітким поняттям початку і кінця, минулого і майбутнього, дії і його результату. Коли дитина розуміє сенс зайняття, воно стає для неї цікавішим і захоплюючим.
• Цілеспрямованість. Для дитини не завжди цікаво малювати палички і кружечки. Далека мета «навчитися писати взагалі» дуже розмита. Розділіть завдання на маленькі конкретні цілі. Наприклад, проведіть зайняття «домальовуй по точках», де дитина, провівши ті ж лінії, отримає певну картинку, про яку відразу не здогадувалась. Така гра-загадка, допомагає дитині довести почату справу до кінця.
• Взаємозв’язок розвиваючого зайняття. Для уміння писати, для успішного зайняття в школі потрібно уміння концентрувати свою увагу на певному предметі або темі. Тому розвиток дитини має бути комплексним і усебічним.

  Зайняття на тренування дрібної моторики рук: до цієї групи занять входить малювання, ліплення з пластиліну і солоного тіста, розфарбовування і штрихування вже намальованих предметів, різні види рукоділля: вишивання, в’язання, плетіння, зайняття аплікацією, шиття одягу для улюбленої ляльки, пересипання дрібних предметів, переливання води з однієї місткості в іншу. Це відмінно розвиває дрібну моторику рук. Скористайтеся копіювальним папером. І скопіюйте вподобану картинку на інший лист. Подібне зайняття має властивість заспокоювати дитину, налаштовувати на творчі ігри. Щодня тренуйте дитячі ручки в побутових справах. Дитина вже з 1,5 років може почистити яйця, трохи пізніше апельсини і мандарини. Це відмінно розвиває дитячі ручки. Роблячи такі серйозні справи, дитина почуває себе здатною, потрібною і дорослою. Не критикуйте, якщо дитина зім’яла яйце або окропилася апельсином. Пізніше вона з легкістю справлятиметься з цією не простою для неї справою. Все приходить з досвідом.

   Зайняття для рук, що тренує логічне і абстрактне мислення, досягнення результату: відмінним засобом для тренування є різні пазли, кубики, логічні ігри, різноманітні дерев’яні, металеві, пластмасові і м’які конструктори. Ці ігри задіюють взаємозв’язок між образним виконанням завдання гри і рухом пальців рук.  Таку ж властивість має гра «що всередині». Насипте в непрозорий мішок дрібні предмети однакової форми. Це можуть бути барильця лото, горох, боби, зерна, кульки і інші. Покладьте в середину деякий предмет, що відрізняється від основного заповнення мішка за формою, текстурою і розміром. Дитина опускає руку в мішок і знаходить схований предмет. Обмацує його і називає.

    Зайняття з пальцями рук :

• «Кулак-долоня-ребро». Покладіть руки на стіл. Розпочинаємо з правої руки. Стисніть її в кулак, випряміть долоню, покладіть на ребро. При цьому рука лежить на столі. Повторюємо вправу з другою рукою в тій же послідовності  «кулак-долоня-ребро».
• «Зустрілися і розбіглися». Можна придумати свою історію про пальчики. Тримаємо руки перед собою, з’єднавши долоні і пальці. Пальчики зустрілися. Розводимо пальчики і долоні в сторони так, щоб вони з’єднувалися у зап’ястка. Вийде трикутник, що розширюється вгорі. Пальчики розбіглися. Далі кожен пальчик зустрічається з братиком. Мізинець з мізинцем, безіменний з безіменним і так далі. Коли усі пальчики зустрілися, вони обнімаються. Стисніть руки в «замок». Повторіть вправу спочатку, але вже швидше.
• «Вправа з гумкою». Для зайняття підійде банківська, канцелярська, звичайна резинка. Пальчики вставляємо всередину гумки, сполученої в круг. Стискаємо і розтискали її. Регулюємо резинку під розмір руки дитини. Цю вправу можна робити, вставивши обидві руки в одну резинку або для кожної руки приготувати власний тренажер.