Вихователь: Братко Ірина Іванівна

                    Освіта: вища педагогічна

                    Стаж роботи: 15 років

                    Атестована: планується в 2021 році

Помічник вихователя: Сухорукова Наталія Іванівна

                       Освіта:середня спеціальна

РЕЖИМ   ДНЯ

у комунальному закладі «Спеціальний дошкільний навчальний заклад

(дитячий садок) № 13 «Росинка»  на 2020-2021 н.р.

Середня група «Смішарики»

     В нашому закладі пройшло свято "Осені". Під час адаптивного карантину працівники закладу намагались підготувати та провести яскраве та веселе свято для наших діточок.   

https://drive.google.com/file/d/1d7BqP4Y4i8r3ZVFsG7qEQoCFkCkwo-gJ/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/1i0F9n7-98ayUE9Xjox_Xj3vXdDQoLgn7/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/14rzpSVjY3tysDrOIPyLK8b4zjhwiB9af/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/1Zqwl8Uh9xFx7UjudMHifQtYYeBAYDe4i/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/1cZHQ8_iyvVngp9Bs9z-nrQz_Bo9cOZSk/view?usp=sharing

ГРУПА № 2 «СМІШАРИКИ»

«За законами граматики»

Оволодіти граматичною будовою мовлення означає навчитися правильно вживати відмінкові закінчення слів, дієслівні форми та їх видозміни, суфікси, префікси, узгоджувати іменники з іншими частинами мови в роді, числі та відмінку, правильно будувaти речення, додержуючись відповідного порядку слів у ньому, вживати прийменники, сполучники, будувати складнопідрядні і складносурядні речення.

З раннього віку дитина має засвоїти граматичні значення слів рідної мови, без цього вона не може розуміти мовлення. Щоб дитина засвоїла граматично-правильне мовлення — дорослі мають правильно говорити.

Найтиповіші помилки у мовленні дітей такі:

- граматичні помилки словотворення;

- граматичні помилки у словозміні;

Граматичні помилки у дитячому мовленні — не закономірне явище в процесі засвоєння мови, і причинами їх є вплив неправильного мовлення оточення, педагогічна занедбаність мовлення. Граматичні помилки у мовленні дітей потрібно одразу виправляти.

Поради батькам:

- постійно стежте за правильністю мовлення дітей;

- своєчасно виправляйте граматичні помилки;

- не втручайтесь у дитячі розповіді, спочатку вислухайте дитину, а потім виправляйте помилку;

- у двомовних сім'ях завади звертайте увагу на те, якою мовою говорить ваша дитина, виправляйте помилки двомовності.

«Монолог чи діалог?»:

Чи вміє ваша дитина відповідати на запитання, звертатися із запитанням? Чи вміє логічно і послідовно розповісти про свою діяльність, бачене, почуте, пережите? А як розвинена у неї фантазія? Чи складає сама розповіді, казки?

Усі ці мовленнєві навички дуже потрібні будуть вашій дитині в школі.

Усне мовлення людини існує у двох формах: діалогічній і монологічній. Змалку дитині варто спілкуватися з людьми, ділитися своїми думками враженнями і переживаннями. У сім'ї цю потребу можна задовольнити через індивідуальні розмови та бесіди з малюком.  Розмова дорослих з дитиною має особливе значення, вона впливає на розвиток мовлення і загальний розумовий розвиток. Діти, з якими батьки багато і вдумливо говорять, розвиваються швидше і мають правильне мовлення.

Поради батькам:

- використовуйте кожну вільну хвилину для розмови з дитиною;

- пам’ятайте, що головними і провідними співрозмовниками в родині є мати, батько, дідусь чи бабуся;

- запропонуйте дитині змагання: «Чия казка краща?», «Чия розповідь краща?» з участю всіх членів сім’ї;

- не забудьте записати у зошит чи на магнітофон розповіді і казки вашої дитини.

«Мовлення дорослих – взірець для наслідування»

Мовлення дорослих — приклад для дітей. Успіх мовленнєвого розвитку дитини насамперед залежить від мовлення дорослих і, зокрема, батьків. Маля навчається говорити завдяки слуху і здібності до наслідування.

Відомо, що дитина дошкільного віку легко наслідує неправильну вимову дорослих, переймає місцеву говірку, діалектизми, вульгаризми.

Дитина швидше навчиться правильно говорити, якщо чутиме навколо себе правильну літературну мову дорослих. У розвитку мовлення дітей надзвичайно важливу роль відіграє добрий слух. Батьки мають берегти слух дитини, стежити за станом слухового органа.

Поради батькам:

- стежте за мовленням дітей, своєчасно виправляйте недоліки;

- пам’ятайте, що ваше мовлення є взірцем для наслідування, тому воно має бути завжди правильним.

- правильне мовлення – запорука успішного навчання у школі.

Поради батькам, коли дитина заїкається:

1. Якщо ваша дитина почала заїкатися, перш за все встановіть чіткий і правильний режим дня. Необхідно одразу ж обмежити неорганізоване мовлення дитини.

2. Дозвілля заїкуватої дитини треба організувати так, щоб вона якомога менше займалася гучними і рухливими іграми.

3. Впродовж усього дня розмовляйте з дитиною спокійно, не поспішаючи.

4. У мовленнєвих іграх (лото, дитяче доміно), під час вивчення віршів намагайтеся, щоб мовлення дитини було спокійне плавне, неквапливе, але достатньо виразне і природне.

5. Якщо дитина говорить із затримками, то м'яко, спокійно зупиніть її і попросіть те саме повторити без поспіху, спокійно.

6. Якщо дитині важко починати говорити, допоможіть їй, ви мовляючи разом з нею початок фрази.

7. При спілкуванні з дитиною будьте витриманими, не йдіть на поводу у дитини, а вимогливість не доводьте до різкості.

8. Привчайте дитину до самостійності, виховуйте її волю.

9. У випадку помітного погіршення мовлення звертайтеся за консультацією до логопеда.

Ігри для розвитку мовлення дітей 3-5 років (для спеціалістів і батьків)

Виразність і чіткість мовлення залежать від розвитку м'язів язика, щелепи, стану зубів, носоглотки. Тому якщо ви хочете, щоб ваша дитина гарно й правильно говорила, стежте за здоров'ям зубів, станом прикусу й до кінця лікуйте захворювання.

Найактивнішу участь в утворенні слів бере язик. Від його положення, від того, яку форму він приймає (розпластаний і утворює жолоб, кінчик язика звужений і торкається верхніх різців і т. п.), залежить правильна вимова більшості звуків української мови.

Правильне мовне дихання забезпечує найкраще звучання голосу. Своєрідний вдих і наступний плавний видих створюють умови для безперервного й плавного звучання мови, для вільного ковзання голосу за висотою, для переходу від тихої мови до голосної і навпаки.

Наступним важливим моментом у розвитку мовлення є розвинений фонематичний слух, тобто вміння відрізняти мовні звуки (фонеми) від інших. Це дає можливість розрізняти близькі за звучанням слова: лук — люк, рак — лак.

Щоб виробити гарну дикцію в дитини, забезпечити чітку й благозвучну вимову, ми пропонуємо вам приділити увагу іграм для розвитку мовного подиху й фонематичного слуху. Граючи з дитиною, треба чітко й правильно вимовляти звуки в слові, звертаючи увагу малюка на правильну вимову.

ЖИРАФА Й МИШЕНЯ

Мета: формування мовного подиху й правильної звуковимови.

Хід гри:

Дитина стоїть випрямлено, потім встає на коліна, піднімає руки вгору, тягнеться й дивиться на руки — вдих («У жирафи зріст великий...»). Присідає, обхопивши руками коліна й опустивши голову, — видих із вимовою звука ш-ш-ш («...А малий — у мишеняти»).

Потім дитина йде й одночасно вимовляє:

Мишеня й жирафа — друзі,

Пішли разом погуляти.

У жирафи зріст великий,

А малий — у мишеняти.

(Повторити 6—8 разів.)

РІЗНОКОЛЬОРОВІ СНІЖИНКИ (вік — 4 роки)

Мета: розвиток координації та дрібної моторики рук, вплив на центри мовлення, формування акуратності.

Матеріал:  фломастери, білий папір, ножиці.

Хід гри:

Ведучий показує, як виготовити сніжинки з аркушів паперу, прорізуючи їх. Після того як діти зроблять багато сніжинок, він говорить, що вони вийшли хоч і різні, але однокольорові. Тут прийшли друзі-фломастери й подарували сніжинкам різнокольорові сукні. Ведучий просить дітей розфарбувати сніжинки. Оскільки сніжинки виходять ажурними, необхідно, щоб папір був міцним.

Рухи із зафарбовування впливають на розвиток дрібної моторики рук.

ЛИСИЧКА-СЕСТРИЧКА

Мета: формування правильної артикуляції щелеп і колоротової мускулатури в спокої.

Матеріал: дошка («місток») або широка стрічка, маленькі сушки або печиво.

Хід гри:

«Місток»-дошка лежить на підлозі. Дитина йде містком, відкриває рота, висолоплює язик, на кінчик якого ведучий кладе крекер. Пройшовши місток, дитина з'їдає печиво.

ЖАБКИ-СКРЕКОТУШКИ (вік — 4 роки)

Мета: розвиток координації зорового, слухового й моторного аналізаторів, формування правильного мовного подиху.

Матеріал: шнур, стільці.

Хід  гри:

Посередині майданчика креслять велике коло або кладуть товстий шнур у формі кола. Усередині кола— «болото». Група дітей розташовується по колу, інші сідають на стільці, розставлені по один бік майданчика. Разом із дітьми, що сидять на стільцях, ведучий декламує:

Розчепіривши зелені лапки,

Доріжкою стрибають жабки.

Ква-ква-ква,

Доріжкою стрибають жабки.

Ква-ква-ква.

Діти, що сидять по колу, підстрибують, зображуючи жаб. По закінченні вірша діти, що сидять на стільцях, плескають у долоні (лякають «жаб»). «Жаби» стрибають у «болото»: перестрибують через межу й сідають навпочіпки, вимовляючи «ква-ква» із глибоким видихом.

Наприкінці гри ведучий просить дітей потягнутися, підвести догори руки, подивитися на них (вдих).

ЗВУКИ ПО КОЛУ

Мета:  розвиток фонематичного слуху, розпізнавання звуків у контексті слова й визначення їхнього місця в назві предмета.

Матеріал: коробка з маленькими предметами або картками із зображеними на них предметами, які розташовані так, щоб при називанні в них чувся звук, що відпрацьовується; килимок, 6 коробок: 3 — зелені, З — сині.

Хід гри:

У грі беруть участь кілька дітей. Діти сидять по колу. У центрі кола на килимі лежить коробка з предметами й 6 коробок (зелені — для м'яких звуків, сині — для твердих). На коробках наклеєні букви: п — початок слова, с — середина слова, к — кінець слова.

Діти по черзі входять у коло й вибирають у коробці одну з іграшок (карток). Потім, на прохання ведучого, кожний із дітей підводиться, чітко вимовляє назву своєї іграшки (картки із зображенням предмета) і визначає, де він чує звук, який назвав ведучий: наприкінці, у середині, на початку слова. Після цього визначає його м'якість або твердість і кладе іграшку (картку) до відповідної коробки. Діти схвалюють або коректують почутий варіант.

ПОЧАТОК, СЕРЕДИНА, КІНЕЦЬ

Мета:  розвиток фонематичного слуху — навчити дітей розпізнавати звуки й виділяти їх, визначати місце звука в назві предмета.

Матеріал: коробка з різними маленькими предметами, у назві яких чується один зі звуків (наприклад, «м» — і тоді в коробці лежать замок, гном, марка тощо). Коробка розділена на три частини (п — початок слова, с — середина, к — кінець). У міру засвоєння гри предмети замінюються картинками.

Хід гри:

Дитина бере з коробки один із предметів, називає його вголос і визначає, де вона чує звук «м»: на початку, у середині або наприкінці слова. Потім кладе цей предмет до відповідного відділення коробки. При цьому дитина може й не знати букв, що символізують звуки.

ВЕСЕЛИЙ ПАПУЖКА

Мета: розвиток звуко-фонематического аналізу, формування почуття ритму, розвиток здатності звуконаслідування.

Хід гри:

Ведучий промовляє складові ряди з відстукуванням або відплескуванням кожного складу.

Дитині говорять: «Ти — веселий папужка, а папужки повторюють кожне слово. Чи зможеш ти повторити за мною та відстукати ребром долоні кожне слово? Будь уважний».

Дитина й ведучий сидять одне проти одного за столом. За командою дитина починає відстукувати й повторювати склади:

а)  однакові — ра-ра-ра;

б)  зі зміною темпу (повільно — швидко) — ра-ра-ра-ра — ра-ра-ра-ра — ра-ра-ра — ра-ра-ра; ра-ра-ра-ра;

в)  із нарощуванням ряду — па — па-па — па-па-па — па-па -па-па — па-па-па-па-па.

Необхідно стежити за досягненням координації голосу й рухів.

ВОДИЧКА

Мета: розвиток мовного подиху (проголошення звука на одному видиху, протяжно), формування правильної вимови звука «с».

Матеріал: кран із водою, картинка із зображенням дітей, що вмиваються.

Хід  гри:

Дорослий відкриває кран із водою та звертає увагу дитини на те, як «співає» вода, що тече (с-с-с). Потім показує картинку із зображенням дітей, що вмиваються, і читає забавку:

Водичко, водичко,

Умий моє личко,

Щоб блищали вічка,

Червоніли щічки,

Щоб сміявся роток,

Щоб кусався зубок!

Дорослий разом із дитиною повторює забавку три-чотири рази й на закінчення гри пропонує малюкові «проспівати» пісеньку водички. Дитина співає «довгу пісеньку», тобто вимовляє звук «с» протяжно.

КАПІТАНИ

Мета: розвиток уміння сполучити проголошення звуку з початком видиху, чергування тривалого, плавного й сильного видиху; розвиток уміння довго вимовляти звук «ф» на одному видиху й багаторазово вимовляти звук «п» (п-п-п) на одному видиху; активізація м'язів губ.

Матеріал: таз із водою та паперові кораблики.

Хід гри:

На маленькому столі стоїть таз із водою, де плаває паперовий кораблик. Дитина сидить на стільці та дує на кораблик, вимовляючи звук «ф» або «п».

Дорослий пропонує дитині покататися на кораблику з одного міста до іншого, позначивши міста значками на краях таза.

Дорослий пояснює дитині, що для того щоб кораблик рухався, потрібно дути на нього не кваплячись, склавши губи як для проголошення звука «ф». Можна дути просто — витягаючи губи трубочкою, але не надуваючи щоки. Кораблик за рівного «вітру» рухається плавно й упевнено пливе до мети.

«Але ось налітає рвучкий вітер, — говорить дорослий, — він віє нерівно: п-п-п». Дитина повторює та прагне пригнати кораблик до певного місця.

Дорослий стежить за тим, щоб під час вимовляння звука «ф» дитина не надувала щоки; звук «п» вимовляла на одному видиху два-три рази й теж не надувала при цьому щоки. Закінчуючи гру, дитина й дорослий разом співають:

Вітре, вітерцю,

Вітрильце натягни!

Кораблик жени!

До річки Дніпра!

СКОРЧИ ГРИМАСУ

Мета: формування правильної артикуляції щелеп, язика й колоротової мускулатури в спокої та під час мовлення, координація рухів за командою.

Хід гри:

Дитина стоїть навпроти ведучого й за командою виконує завдання: висунути нижню щелепу вперед; перемістити назад, убік; підняти язик нагору, висунути язик, надути щоки. Виграє той, хто виконав усі команди, не переплутавши їх.

ВІДБІЙНИЙ МОЛОТОК

Мета: формування навички правильної артикуляції язика, зубів, м'язів щелепно-лицьової області в стадії початкового поштовху при ковтанні.

Хід гри:

Ведучий говорить: «Ви, напевно, бачили відбійні молотки: ними працюють шахтарі, і дорожні робітники розбивають асфальт. Зараз ми спробуємо вдати цей молоток. Для цього потрібно довго вимовляти звук «ддддд»...Потім діти намагаються виконувати цю вправу протягом 3—4 хвилин.

ГОДИННИЧОК

Мета:  формування навички правильної артикуляції язика, зубів, м'язів щелепно-лицьової області в стадії початкового поштовху при ковтанні.

Хід гри:

Ведучий говорить: «У годинника є стрілки, які весь час ходять по колу. При цьому годинникова стрілка рухається дуже повільно, хвилинна — швидше, а секундна біжить дуже швидко.

От і наш язичок має навчитися ходити по колу, як стрілки годинника. Для цього необхідно відкрити рота і язиком по внутрішніх стінках верхньої й нижньої губи здійснювати кругові рухи зліва направо та навпаки».

Діти роблять вправи за командою: «Як годинникова стрілка — повільніше; як хвилинна — швидше; як секундна — ще швидше». Ведучому необхідно стежити, щоб рот у дітей постійно був відкритий, а нижня щелепа залишалася нерухомою.

УВАЖНИЙ РАДИСТ

Мета: розвиток почуття ритму, формування мовного подиху.

Хід гри:

Ведучий говорить: «Ти будеш радистом і повинен за моїм сигналом ребром долоні відстукати («тук») і сказати, скільки я зробив оплесків і в якому ритмі, а я буду плескати».

Ведучий плескає та говорить «плеск». Дитина слухає ритм і говорить «тук»:

а)   із нарощуванням ряду: тук — плеск; тук, тук — плеск, плеск; тук, тук, тук — плеск, плеск, плеск і т. д.;

б)   зі зміною темпу (швидко — повільно);

в)   зі зміною гучності (від тихого напівшепоту до гучного голосу) і рухових зусиль (від легких торкань до інтенсивного відстукування).

Мовленнєві ігри (для спеціалістів і батьків)

“Спіймай спільний звук”. Дорослий промовляє ряд слів або невеликий віршований твір. Завданням дитини є визначити спільний звук та його місце у визначених словах. Наприклад:

· Мама, мак, мило, морозиво, магазин, миша – [м].

· Сова, сорока, Олександр, весна, сало, овес – [с].

Ромашки рвати ми ходили

Над річкою в рясній траві.

І раптом равлика зустріли

Із ріжками на голові. – [р].

“Зміни слово”. Дорослий промовляє слово, дитина відтворює його вимову. Згодом слід дати чіткі вказівки як саме змінити слово.

Наприклад: сом – заміни [о] на [а] - сам; [а] на [і] - сім; [м] на [к] - сік; [с] на [р] - рік; [к] на [в] - рів тощо.

“Визнач перший (останній) звук”. Дорослий промовляє слова. Завдання дитини чітко повторити їх по одному та визначити перший (останній) звук у словах.

"Я знаю п’ять назв”. Дорослий та дитина по черзі називають по п’ять назв певної групи предметів чи істот. Наприклад: ”Я знаю п´ять назв тварин: ведмідь, лисиця, заєць, вовк та білка.” Виграє той, хто швидко назве правильно всі назви.

“Нескінченний ланцюжок”. Дорослий називає будь-яке слово. Завдання дитини назвати наступне, щоб воно починалося на останній звук попереднього слова. Наприклад: око-Оля-якір-риба...

“Спіймай слово”. Дорослий називає по черзі звуки задуманого слова. Завданням дитини є сприйняти їх на слух та скласти у слово.

Наприклад: м, а, к – мак; с, о, в,а – сова; к, л, е, н – клен.

“Закінчи слово”. Дорослий промовляє перший склад певного слова. Завданням дитини є назвати склад(и), який закінчить слово: ри – ба(нок, нва, балка), мар – ка(шрут, та, кер), гри – би(горій, вня, бар).

“Вгадай що це”. Дорослий називає ряд слів, які описують предмет чи істоту з визначеної групи. Наприклад: малий, зручний, шкільний, необхідний, наповнений ручками та олівцями – ...(пенал). Завдання дитини полягає в тому, щоб відгадати про що йдеться мова.

“Доповни ряд”

са, са, са – у діда сиві ... вуса;

ка, ка, ка – дорога ой яка ... далека.

«ІГРАШКА В ЖИТТІ ДИТИНИ»

Іграшка — незамінний атрибут дитинства, невід’ємна складова предметно-розвивального простору групової кімнати дитсадка і безпосередній учасник дитячих ігор. Правильно підібрані іграшки сприяють пізнавальному, фізичному, соціально-моральному, художньо-естетичному, креативному розвитку малят.

ВИНИКНЕННЯ ІГРАШКИ …

Неможливо точно визначити час, коли з'явилися перші ігри і ті матеріальні предмети, за допомогою яких вони розгортаються, — іграшки. Відомо, що в дуже далекому минулому іграшки як елемент дитячої гри спеціально не виготовляли. Витвори, які згодом стали іграшками, спочатку були атрибутами обрядових дій. Перехід їх у сферу дитячої гри відбувався поступово, з розвитком цівілізації, а також з усвідомленням необхідності цілеспрямованого виховання дітей. Знайдені на території України іграшки — глиняні ляльки з рухомими кінцівками — датуються ІІІ-ІІ ст. до н. е. З часом іграшки почали прикрашати розписом, кольоровою глиною, і вони стали справжніми творами народного мистецтва.

Сьогодні іграшки — частина загальнолюдської культури. Їхній асортимент налічує понад мільйон найменувань і безліч видів: пластмасові, гумові, ме- талеві, дерев’яні, текстильні, паперові, скляні, керамічні; механічні, електронні, пневматичні, магнітні, піротехнічні; комп’ютерно-ігрові та навіть віртуальні. Кожна дитина має змогу обрати іграшку, керуючись власним смаком та різними ігровими потребами.

Українська народна іграшка — самостійний вид декоративно-ужиткового мистецтва, що має як практичну, так і художню цінність, відображає світогляд наших предків (у незмінних упродовж століть пластиці, формі, декоруванні) і виконує пізнавальну, виховну, естетичну та, обов’язково, ігрову функції. Відтак традиційна іграшка є важливою складовою розвивального предметно-ігрового середовища.

Гра з народною іграшкою, сенсорне ознайомлення з нею сприяє усвідомленню дитиною своєї національної приналежності, є одним з дієвих засобів виховання любові до Батьківщини, поваги до рідного народу, його цінностей і культури. Тож необхідність використання народної іграшки у виховному процесі незаперечна. Однак при цьому слід дотримуватися певних вимог:

·        доречності (відповідності ситуації);

·        автентичності іграшки (слід уникати підробок “під народне”), її естетичної цінності;

·        відповідності іграшки віку і статі дитини;

·        органометричної відповідності величини і ваги іграшки величині і силі руки дитини

У молодшому дошкільному віці іграшка є підказкою для розгортання ігрового сюжету. Дитина 3-4 років потребує іграшок, які допомагають змоделювати місце події (будиночки, кухонне обладнання), відтворити образи ігрових персонажів (ляльки, фігурки, ігрові костюми та інші атрибути), а також іграшок, які імітують знаряддя людської діяльності. З дорослішанням малят спостерігається тенденція до зменшення розміру іграшок та їх кількості у розрахунку на одну дитину. Проте ігрові предмети, пристосовані до зросту й ваги дітей, не втрачають своєї актуальності.

Старші дошкільники менш залежні від іграшок. Ігрові дії набувають рис узагальненості й стають більш згорнутими. Діти потребують таких іграшок, які реалізують їхній потяг до “справжніх” предметів, тому, з одного боку, їм потрібні реалістичні іграшки, які максимально точно і повно передають ознаки та властивості об’єктів, з іншого — щоб активізувати творчу уяву дитини, необхідні умовні іграшки. У цьому віці доречні ігрові модулі, великогабаритні набори будівельного матеріалу, різноманітні конструктори. Такі іграшки та ігрове обладнання завдяки уяві дітей стають сюжетними, починають “працювати” на ігровий задум, діти намагаються максимально задіяти ігровий простір для відображення уявної ігрової ситуації.

Розмаїття іграшок вимагає від дорослих виваженого підходу до їх підбору для дошкільників. Необхідно створити систему іграшок, а не купу: їх має бути достатньо для розгортання сюжетної гри, розвитку психічних процесів малят, ознайомлення з довкіллям, але не забагато

КУЛЬТУРА КОРИСТУВАННЯ ІГРАШКОЮ

Під культурою гри ми розуміємо сформовані ігрові вміння та правильну організацію гри (місце, керування грою тощо).

Ігрові вміння — це вміння використовувати іграшку за призначенням, добирати необхідні для гри додаткові матеріали, домовлятися з ігровими партнерами. справедливо розподіляти ролі, дотримуватися правил, діяти узгоджено.

Украй важлива мудра участь педагога, який має організувати місце для гри, забезпечити продуктивну й позитивнувзаємодіюдітей, показувати приклад використання іграшки, спрямовувати сюжет, вчасно надавати необхідну інформацію тощо.

Місце для гри має відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, що передбачає достатню площу, якісне освітлення, меблі, співмірні зі зростом дітей, достатню кількість різноманітних якісних іграшок для реалізації задумів дітей.

ІГРАШКИ, ЩО НЕ РОЗВИВАЮТЬ, А ВІДВОЛІКАЮТЬ УВАГУ ДИТИНИ ВІД РОЗВИВАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ

Іграшка не може бути розвивальною у таких випадках:

·        дитина інтелектуально “переросла” її;

·        вона втратила для малюка новизну;

·        іграшка не відповідна за величиною (завелика або замала);

·        іграшка не функціональна.

КРИТЕРІЇ БЕЗПЕЧНОСТІ ІГРАШОК

Неприпустимим є використання неякісних іграшок: з різким запахом, гострими краями, неприємних на дотик (липких, жорстких тощо). Проте навіть за умови виготовлення з якісних сучасних матеріалів, наявності обов’язкових маркувальних відомостей категорично забороняється пропо­нувати дошкільникам іграшки, що провокують ранні сексуальні прояви, агресивність, цинічне ставлення до загальнолюдських цінностей. Ідеться передусім про фігурки озброєних до зубів “суперменів”, детальну імітацію холодної та вогнепальної зброї; настільні та інші види ігор, у яких купують і продають зброю, фізично знищують умовного противника або ігрового партнера, а успіху, перемоги досягають насильницькими діями.

Педагогічним вимогам має відповідати і художньо-естетичне оформлення іграшки. Низький художній рівень картинок, невдалі образи, тьмяні кольори формують у дітей викривлене уявлення про реальність, і навпаки, естетичний вигляд захоплює дітей, викликає радість, стимулює пізнавальний інтерес.

Картинки, надруковані яскравими насиченими фарбами, повинні контрастувати з тлом нейтрального кольору, зображення предметів, людей і тварин мають бути легко впізнаваними незалежно від того, реалістичні вони чи умовні.

Підсумовуючи, можна сказати: основний критерій безпечності іграшки — відсутність шкоди від її використання для фізичного і психічного здоров’я дітей.

НЕ ІГНОРУЙМО ГРУ!

Часто дорослі вважають, що діти вміють грати від народження, і вчити їх таких простих речей не потрібно. Насправді все зовсім не так. Раніше діти зростали у багатодітних сім’ях, і традиції гри передавалися від старших до молодших. Зараз у сім’ях рідко виховується більше двох дітей, на зміну традиційним іграм та іграшкам приходять комп’ютери, батьки ж не вміють (або не вважають за потрібне) заохочувати малечу до ігор свого дитинства: “Сім’я”, “Магазин”, “Будівництво”, “Лікарня” тощо. Як наслідок — сучасні діти часто не вміють грати. І це не на користь малятам. Адже саме в грі, передусім сюжетно-рольовій, якнайкраще розвиваються всі психічні процеси, діти опановують важливі життєві вміння і навички, набувають досвід взаємодії та самовираження.

Який вплив на дитину

має психологічна атмосфера в родині?

(пам’ятка для батьків)

• Пам’ятайте, що атмосфера в родині має істотний вплив на психічне та фізичне здоров’я малюка.

• Тут важливі насамперед доброзичливі стосунки між членами родини.

• Не забувайте, що скандали, суперечки між батьками, різкість та грубість у звертанні старших одне до одного, просто прояви відсутності такту травмують нервову систему дитини, призводять до неврівноваженості, дратівливості та нервозності.

• До цих же наслідків призводить і непомірне застосування всіляких заборон на кшталт «не чіпай», «не бігай», «не лізь» тощо. Таке авторитарне виховання не сприяє нормальному розвиткові дітей, як і протилежна крайність у випадку «вільного» виховання, коли дитині все дозволено.

• У сім’ї має бути спокійна, не гамірна обстановка, тому що постійний шум, голосні розмови є сильними і шкідливими подразниками для нервової системи малюків. Повернувшись увечері з дитячого садка, дитина сповнена вражень дня. Їй необхідно дати можливість поділитися ними, а потім спокійно погратися та підготуватися до нічного сну.

Криза трьох років

Криза трьох років — одна з найяскравіших за проявами криз дитинства, яка нерідко застає батьків зненацька. Здається, ще вчора ваш малюк був милим і слухняним, а ви, вже трохи відпочивши від безсонних ночей, почали відчувати всю радість материнства (або батьківства), як раптом перед вами постає нове випробування: дитину ніби підмінили. Вона вередує, уперта, з нею важко навіть домовитися в тих ситуаціях, у яких раніше досить було просто попросити або навіть вказати на те, що потрібно робити.

Що ж сталося з гарною дитиною? Чому вона «зіпсувалася» і чи зіпсувалася взагалі? Щоб відповісти на ці запитання, спробуймо з’ясувати суть і причини кризи трьох років. Що можна вважати нормальними проявами, що минають з часом, а що дорослі приписують цьому віку «до купи»?

Криза трьох років характеризується цілою низкою поведінкових проявів, які отримали особливу назву — «семизір’я кризи трьох років». Як ви вже здогадалися, до нього зараховують сім основних симптомів цього віку. Для розуміння змісту розглянемо їх, хоча, звичайно, частина з них (а може, й усі) будуть слабко виражені у вашої дитини.

1. Негативізм. Якщо ви спостерігаєте, що поведінка вашого сина чи дочки суперечить тому, що пропонують дорослі, то, швидше за все, ви спостерігаєте саме негативізм (прагнення робити все навпаки й суперечити дорослим). Не плутайте це з непослухом. Неслухняною дитина може бути і в ранньому дитинстві, відмовляючись робити те, чого їй не хочеться, або продовжуючи робити те, чого дуже хочеться. На відміну від цього, негативізм — це реакція не на те, що ви пропонуєте, а фактично на вас (на дорослого) — на те, що це саме ви пропонуєте. Нерідко малюк і сам страждає від свого негативізму, адже йому іноді доводиться відмовлятися навіть від того, що йому хочеться, але що запропонували йому ви.

2. Упертість. Якщо ви відчуваєте, що ваша дитина наполягає на чомусь не тому, що їй це не дуже треба, а просто «з принципу», просто тому, що вона цього вже зажадала, то мова йде про затятості. Цю якість не слід плутати з наполегливістю, яка могла проявлятися й раніше (ми говоримо про наполегливість, коли дитина наполягає на тому, щоб було виконано її бажання, те, чого їй дійсно продовжує дуже хотітися). Як і у випадку з негативізмом, діти нерідко самі стають «заручниками» своєї впертості: вони б і раді вже погодитися з дорослим і визнати його правоту, але не можуть, оскільки вже сказали своє «вагоме слово».

3. Норовистість. Це своєрідне дитяче невдоволення, їх нескінченні відповіді «Та ну!» на будь-які пропозиції дорослих. На що спрямована ця норовистість? Та на всі звичні рамки її дитячого життя: від усталених норм і традицій спілкування з батьками до іграшок. Дитина нібито опирається всьому, що з нею намагаються зробити дорослі, неважливо, чи вимагають вони чогось чи пробують розважити.

4. Свавілля. Тепер маленькі дівчатка й хлопчики прагнуть все робити самі, причому так, як їм здається правильним. Напевно, ця якість менше б засмучувала батьків, якби діти цього віку більш реально оцінювали свої можливості і бралися тільки за «дитячі» справи, але, на жаль, більшість з них хочуть робити самостійно майже все (що, взагалі-то, небезпечно), і часто самі дуже переживають розчарування у своїх силах.

5. Протест-бунт. У деяких родинах цей неприємний симптом кризи призводить до відчуття постійних військових дій: трирічна дитина свариться з дорослими, знаходить конфлікти «на рівному місці». Може навіть виникати відчуття, що вона весь час запасається невдоволенням і негативними емоціями (що призводять до її агресивної поведінки), як гранатами на полі бою.

6. Знецінення. Як і в кризах дорослого життя, у цій дитячій кризі все, що раніше мало цінність для дитини, може втратити її. Раптом зникає прихильність до улюблених іграшок. Батьки перестають бути авторитетом. Правила поведінки, прийняті в сім’ї і, здавалося, вже засвоєні дитиною, раптом перестають існувати для неї. Те, чим раніше ви легко відволікали малюка, тепер оголошується ним як непотрібне. Як один із проявів знецінювання, у мовлення дитини з’являються погані слова, лайки, які вона починає іноді застосовувати навіть до улюблених раніше речей.

7. Деспотизм. У сім’ях, де виховується одна дитина, ця риса нерідко призводить до картини, яку можна назвати «маленький тиран». Дитина прагне проявляти деспотичну владу над оточуючими, користуючись для цього всілякими способами і намагаючись стати «господарем становища» в будь-якій ситуації. Наприклад, вона може не відпускати мати з дому, протестувати проти присутності батька на кухні, вимагати, щоб бабуся принесла фломастери з сусідньої кімнати тощо. У сім’ях, де ростуть кілька дітей, деспотизм частіше виявляється у вигляді яскравих ревнощів, оскільки братів й сестер малята сприймають як люди, з якими доводиться ділити «владу».

Причини виникнення кризи трьох років

По-перше, до трьох років організм дитини зазвичай досягає достатнього розвитку для того, щоб малюк міг бути самостійним. Його пізнавальні інтереси також удосконалюються, від чого він стає «дослідником» навколишнього світу, в тому числі і своїх можливостей. Природним наслідком такого «дозрівання» стає бажання все робити самостійно і протест проти батьківської допомоги й заборон як обмежень активності.

По-друге, вважається, що саме у віці трьох років «народжується» особистість дитини. Звичайно, її особистість формувалася і в ранньому дитинстві, але приблизно в цей період дитина психологічно «відокремлюється» від батьків, усвідомлює себе окремою істотою. І ось вже фраза «Я сам» надовго закріплюється в словнику дитини. Щоб підсилити своє «Я», малюк потребує незалежності, але основний конфлікт цього віку полягає в тому, що одночасно з цим він продовжує бути залежним і відчайдушно потребує підтримки й любові дорослих. Фактично, маленькому упертюхові найбільше потрібно, щоб батьки визнали його самостійність і при цьому продовжили любити і піклуватися про нього.

По-третє, дорослим важливо пам’ятати, що часто яскраві прояви нормальної вікової кризи трьох років пов’язані з тим, що батьки вчасно не помітили того, що дитина виросла, що час багато що змінювати у спілкуванні з нею. Наслідком цього є «революція знизу», що показує «верхам» неможливість жити за старими правилами.

Отже, розгляньмо кожен з проявів кризи.

1) Що робити з негативізмом? Перш за все, зрозуміти його закономірність: щоб сформувати своє, потрібно відмовитися від «чужого» (навіть якщо воно батьківське). Пам’ятаєте фразу з пісні: «Весь світ насилля ми зруйнуємо вщент, а потім ми свій, ми новий світ побудуємо...»? На жаль, будь-яка незміцніла істота, чи то дитина або нова держава, розмірковує приблизно так, намагаючись розмежувати «своє» і «не своє». Крім того, іноді ви навіть можете використовувати стійкий негативізм дитини у своїх виховних цілях, ідучи від протилежного: наприклад, активно пропонувати їй те, що, як вам здається, їй хочеться, але що для неї шкідливо.

2) Як поводитися з упертюхом? Головне — не створювати ситуацію двох баранів на містку, як у народній казці. Не можна намагатися переламати дитину, тому що, як показує народна мудрість, у такій ситуації не буде переможців. Щоб сприймати ситуацію без внутрішнього роздратування й безсилої люті від такої «ірраціональної» поведінки малюка, спробуйте побачити в ній дорослішання дитини, становлення її особистості. Вважаю, батькам, несхильним до диктатури, буде не так уже й важко почати поважати прагнення дитини діяти на власний розсуд, намагатися мати власну думку і «тримати своє слово», хай поки в настільки безглуздих проявах.

Ви полегшите життя собі й дитині, якщо виявите гнучкість. Коли вже стане ясно, що малюк готовий погодитися, але його стримує раніше сказане ним же, спробуйте переінакшити свою пропозицію або придумати компромісний варіант. А може, просто залиште дитину в спокої на якийсь час, а потім покличте її приєднатися до вас. Головне, не обмежуйте гордості дитини словами на кшталт : «Я ж казав, що ти прийдеш дивитися мультики!» Постарайтеся просто радісно вітати її, якщо вона все-таки прийняла вашу пропозицію.

3) Як приборкати норовливих? Щоб зрозуміти суть цього явища, спробуйте пригадати свої ранні юнацькі уявлення про те, яким буде ваше доросле життя. Напевно, ви згадаєте, як відрізнялися ваші фантазії від життя вашої реальної родини, від того, як жили ваші батьки. Пам’ятаєте, як вам здавалося, що у вашому житті буде інакше, краще, ніж у них; як те, що вони радять, виявиться просто непотрібним, тому що ви інший і житимете по-іншому. Згадали? А тепер зіставте ті уявлення зі своїм теперішнім життям. Щось із батьківського багажу ви все-таки взяли? У чомусь домоглися дійсно іншої якості або способу життя?

Таке протиставлення себе батькам активно відбувається, звичайно, в підлітковому віці, але ж відділення та відокремлення дитини — процес дуже тривалий, тож можете вважати норовистість у три роки його початком. Сподіваюся, тепер вас не лякає вічне невдоволення дитини, адже ви впевнені, що воно є частиною важливого процесу її становлення? Тоді ви можете залишити свої спроби захопити і розважити її. Нехай дитина побуде наодинці з собою і робитиме, що хоче. Досить скоро їй стане нудно, і вона прийде до вас. Ось тоді ви запропонуєте їй усе те, від чого вона відмовлялася раніше. Тільки зробіть це ненав’язливо, без зайвого ентузіазму, щоб не спровокувати відмову дитини знову.

4) Як реагувати на свавілля? Тут необхідно шукати золоту середину, адже необмежена свобода для дитини шкідлива не менше, ніж строгі обмеження.

По-перше, постарайтеся зробити свою оселю максимально безпечною для дитини, щоб у вас було якомога менше ситуацій, коли необхідно обмежувати дитину з метою її безпеки. Причому зробити це треба задовго до того, як дитині виповниться три роки, ще з того часу, коли дитина почала ходити.

По-друге, надайте хлопчикові або дівчинці можливість робити самостійно все, що вони в силах зробити.

По-третє, в тому що, що маля ще не може зробити, але чого його можна навчити, допомагайте йому, але не робіть усе за нього. Нехай день у день додається кілька справ, з якими малюк може впоратися, зростає його впевненість у власних силах.

По-четверте, коли дитина явно хоче взятися не за свою справу (наприклад, попрацювати перфоратором), то саме час батькам згадати про такі особливості дитячої психіки, як підвищене переключення уваги і залучення до ігрової діяльності. В описаній ситуації можна запропонувати дитині пограти в інструмент, коли він вимкнений, або купити їй іграшковий аналог. При цьому не забувайте висловити свою впевненість, що мине не так багато часу, і дитина обов’язково зможе по-справжньому працювати й допомагати батькові в ремонті. А поки це тренування.

5) Як поводитися під час сварок? Безумовно, тут потрібні обмеження. Коли дитина обзиває матір чи батька, вона повинна розуміти, що робить щось недобре, і що дорослі сердяться. Однак не можна опускатися до рівня трьох років і починати конфліктувати з дитиною. Краще покажіть мімікою й інтонаціями або діями, що вам це неприємно й образливо. Якщо ж малюк просто скандалить, але не ображає батьків, то спробуйте озвучити його почуття: «Ти зараз сердишся на тата?» або «Ти злишся, тому що тобі не дали подивитися телевізор?» тощо. У такий спосіб ви даєте дитині відчуття, що її розуміють, і вчите проговорювати свої емоції так, щоб не кривдити оточуючих. І нарешті, не забувайте, що потрібно періодично давати дитині прийнятні способи виплеснути свою агресію: жартома побитися, покидатися подушками, побити грушу тощо, зважаючи на ситуацію і місце.

6) Що робити зі знеціненням? Більше за все в таких ситуаціях батьків зазвичай хвилює не те, що все старе знецінюється, а те, що купуються нові цінності не так швидко. Що ж, зруйнувати завжди легше, ніж створити, і часу на це потрібно менше. Але якщо розвиток вашого малюка відбувається нормально, то скоро з’являться нові речі й люди, які дитина цінуватиме. Тож не хвилюйтеся і дайте синові або дочці трохи побути таким «юним Базаровим». Коли ви відчуєте, що всі бунтарські прояви вже не мають колишньої могутності і що «розвінчана» дійсність вже в тягар самій дитині, то можете спробувати почати пропонувати їй щось нове. Наприклад, самостійно вибрати іграшку в магазині або мультфільм у відеопрокаті, знайомити її з новими людьми тощо.

7) Як будувати своє життя з маленьким тираном? Деякі батьки, намагаючись уникнути зайвих конфліктів у сім’ї, намагаються в усьому поступатися дитині й підкорятися її бажанням усе своє життя. Але питання в тому, як довго це може тривати, адже з доброї волі люди (у тому числі діти) рідко відмовляються від влади. А терпіння батьків не безмежне. Тому краще відразу розумно обмежувати дитину, даючи багато свободи, щоб розпоряджатися своїм часом і силами, але не часом і бажаннями інших членів сім’ї.

Важливо навчитися відділяти справжні потреби дитини від тих, які, скоріше, є проявами її бажання контролювати інших. У другому випадку слід м’яко, але суворо вміти говорити дитині «ні», підкреслюючи, що дії інших у цьому випадку ніяк їй не шкодять, а отже, батьки (або інші дорослі) мають право зробити так, як вони вважають за потрібне.

Увага: грип!

Яких правил мають дотримувати батьки, щоб

попередити зараження грипом дітей

• Бути особистим прикладом виховувати в дітей дотримання правил особистої гігієни та ретельно їх дотримувати;
• обмежувати перебування дітей у місцях масового скупчення людей;
• носити двошарову марлеву пов’язку або разову маску, міняти її кожні 4 години;
• мити руки з милом протягом 20 секунд;
• споживати харчові продукти з високим вмістом вітамінів або вітамінні та інші препарати, що підвищують захисні сили організму;
• якщо немає алергічних проявів, давати мед та інші продукти бджільництва, цибулю, часник, чорну редьку, хрін, трав’яні чаї;
• прикривати ніс і рот при чханні або кашлі одноразовою носовою серветкою, яку відразу ж після використання потрібно викидати;
• змазувати слизові оболонки носа 0,25 %-ою оксоліновою маззю або олійним настоєм часнику з цибулею.

З яких ознак захворювання в дитини батькам слід негайно звернутися по медичну допомогу:

• скарги на сильний головний біль;
• прискорене або ускладнене дихання;
• синюшність навколо рота, інших шкірних покровів;
• поява на тілі крововиливів (навіть дуже маленьких), носової кровотечі;
• висока температура тіла;
• відмова від пиття;
• важко розбудити дитину, відсутня її реакція на звернення;
• надмірне збудження або поява судом;
• поява блювання, часті рідкі випорожнення;
• відсутність сечовипускання або сліз під час плачу.

Що робити, якщо дитина захворіла на грип:

• залишити вдома;
• покласти в ліжко і негайно викликати лікаря;
• розташувати в окремій кімнаті або огородити ширмою;
• виділити індивідуальний посуд, рушник, предмети особистої гігієни;
• одягнути двошарову марлеву пов’язку або разову маску;
• мити руки з милом після кожного контакту з хворою дитиною;
• провітрювати приміщення декілька разів на добу;
• робити вологе прибирання приміщень оселі з використанням дезінфікуючих засобів;
• давати хворій дитині пити багато рідини до приходу лікаря (сік, негазована вода, морс, компот тощо).

ДЛЯ ПОТІШЕЧКИ

Попід вікнами Мороз

Ходить-щулиться,

То загляне у садок,

То на вулицю:

— Де ж це дітоньки малі

Поховалися,

Та невже ж вони мене

Ізлякалися?

(К. Перелісна)

РЕВЕ, СВИЩЕ ЗАВІРЮХА

Реве, свище завірюха,

По лісу завило,

Як те море, біле поле

Снігом покотилось.

(Т. Шевченко)

БІЛИЙ КІТ

Котик вибіг за ворота,

А на вулиці — зима!

Білий сніг і білий котик —

І кота немов нема!

Лиш на кінчику хвоста

Видно плямку у кота.

(В. Бондаренко)

ЗИМОВА ПІСЕНЬКА

Зимонько, де ти?

Намети замети.

Ми тебе стрічатимем

З лижами й санчатами,

З ковзанами на льоду...

А зима гукає: — Йду!

(Грицько Бойко)